наколювати
НАКОЛЮВАТИ, юю, юсш, недок., НАКОЛОТИ, колю, колеш, док., перех. 1. Колючи, приготовляти в якій-небудь кількості. (Гільде:] Поклади ти тую сокиру. [Готліб:] А хто ж скалок наколе? (Л. Укр., IV, 1954, 257); Порубав [Явтух] м'ясо, наносив води, наколов дровець (Ю. Янов., II, 1954, 211).
2. Ушкоджувати, ранити щось, наткнувшись на що-небудь гостре. Оповів [Йон] їй, як наколов собі руку батьковою бородою (Коцюб., І, 1955, 241); Юрасик ганявся за зеленим коником, наколов ногу і заплакав (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 6).
3. Натикати, настромлювати на що-небудь. Він рекомендує.. зрізати вручну кошики [соняшника] і наколювати їх на стебла донизу насінням для просушування (Хлібороб Укр., 9, 1965, 14); Наколов [Федоров] спичкою галушку у відрі, покуштував (Шер., В партиз. загонах, 1947, 75).
4. Прикріплювати що-небудь до чогось.
5. тільки док. Колючи, убити в якій-небудь кількості. - Навозив [Панько] жита й пшениці, і кабанів наколов колгоспних, і телят нарізав (Збан., Єдина, 1959, 33).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наколюю | наколюємо |
2 особа | наколюєш | наколюєте |
3 особа | наколює | наколюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наколюватиму | наколюватимемо |
2 особа | наколюватимеш | наколюватимете |
3 особа | наколюватиме | наколюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наколював | наколювали |
Жіночий рід | наколювала | |
Середній рід | наколювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наколюймо | |
2 особа | наколюй | наколюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | наколюючи | |
Минулий час | наколювавши |