накочений
НАКОЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до накотити. Володя жив у глибокій землянці, на якій у чотири ряди були накочені колоди (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 37); Дорога ця недавно накочена. Обабіч неї лежать гори битого граніту (Минко, Повна чаша, 1950, 29).
2. у знач. прикм. Наїжджений, утрамбований, укочений тривалою їздою (про шлях і т. ін.). Вони їхали в темряві м'якою накоченою дорогою (Гр., І, 1963, 495); Місяць з високого неба сріблив накочений шлях (Кир., Вибр., 1960, 373).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | накочений | накочена | накочене | накочені |
Родовий | накоченого | накоченої | накоченого | накочених |
Давальний | накоченому | накоченій | накоченому | накоченим |
Знахідний | накочений, накоченого | накочену | накочене | накочені, накочених |
Орудний | накоченим | накоченою | накоченим | накоченими |
Місцевий | на/у накоченому, накоченім | на/у накоченій | на/у накоченому, накоченім | на/у накочених |