накувати
НАКУВАТИ1 див. наковувати.
НАКУВАТИ2, ує і НАКУКУВАТИ, ує, док., перех. За народними повір'ями - напророчити кількість років життя (про зозулю). Ой зузуле, зузуленько. Нащо ти кувала. Нащо ти їй довгі літа. Сто літ накувала? (Шевч., І, 1963, 227); Кукувала перша зозуля, і Василько зразу порахував, скільки йому накукує (Турч., Зорі.., 1950, 169); Вдень накувала зозуля - Жити чотирнадцять літ (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 52).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накую | накуємо |
2 особа | накуєш | накуєте |
3 особа | накує | накують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | накував | накували |
Жіночий рід | накувала | |
Середній рід | накувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накуймо | |
2 особа | накуй | накуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | накувавши |