напарити
НАПАРИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Парячи, приготувати яку-небудь кількість чогось; // Настояти на окропі. Окріп стояв у печі, кинула [Ганна] в нього сухої материнки, підклала трісок, напарила добре (Ю. Янов., Мир, 1956, 63).
2. розм. Надмірно нагріваючи, викликати випаровування та утворення чого-небудь. Надвечір сонце напарило гори білих хмар, вони помалу попливли над краєм землі на схід, згущуючи духоту (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 143).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напарю | напаримо |
2 особа | напариш | напарите |
3 особа | напарить | напарять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | напарив | напарили |
Жіночий рід | напарила | |
Середній рід | напарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напармо | |
2 особа | напар | напарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | напаривши |