напорати
НАПОРАТИ, аю, аєш, дек., перех., розм. 1. Запасти, заготовити яку-небудь кількість чогось. - Цить, Сашко, не плач.. Напораєм сіна та наваримо каші. Не плач, хлопчику (Довж., Зач. Десна, 1957, 475).
2. Наготувати багато їжі, страв. - А ти, Горпино, давай нам борщу, каші... Всього давай, що напорала (Мирний, III, 1954, 331).
3. Заподіяти, натворити чого-небудь (перев. поганого, неприємного). Пронюхала Мишва, що вже нема Котів, Та швидше до мішків - І почала хазяйнувати, -Не стільки їсти, як псувати. Напорала Мишва купцеві баришів. Аж плаче він біля своїх мішків (Гл., Вибр., 1951, 51).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напораю | напораємо |
2 особа | напораєш | напораєте |
3 особа | напорає | напорають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | напорав | напорали |
Жіночий рід | напорала | |
Середній рід | напорало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напораймо | |
2 особа | напорай | напорайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | напоравши |