наражати
НАРАЖАТИ, аю, аєш і розм. НАРАЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРАЗИТИ, ажу, зиш, док., перех., на що. Ставити когось під загрозу чого-небудь. Сам воєвода вмовляв його не наражувати себе на небезпеки боїв (Оп., Іду.., 1958, 598); Давати бій за Новозибків і тим самим наражати убоге населення міста на загибель Щорс не хотів (Скл., Легенд, начдив, 1957, 31); Іваненко власним життям рятує дівчинку. Щоб не наражати товаришів на небезпеку, він сам виносить її з кірхи, сам підставляє своє життя під кулі німецького патруля (Літ. Укр., 18.XII 1962, 4); // Примушувати кого-небудь переживати, відчувати щось, перев. неприємне. - Я.. не говорила про них [гроші] паннам, міркуючи, що непотрібно наражувати їх на покусу, а себе на неприємність (Фр., III, 1950, 99); Але й тої, другої, що зносила кривду роками, мовчала, здавлюючи її гордо в своїй молодій душі, не хотів я наражати на бурхливі й болісні моменти (Коб., III, 1956, 234); // Поставити в якесь, перев. неприємне, становище. Зайти ж у подвір'я цього розбійника - значить, наразити себе на можливу образу не тільки своєї персони, але й дати тому антихристові нагоду підняти на глум церковний обряд (Вільде, Сестри.., 1958, 37).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наражаю | наражаємо |
2 особа | наражаєш | наражаєте |
3 особа | наражає | наражають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наражатиму | наражатимемо |
2 особа | наражатимеш | наражатимете |
3 особа | наражатиме | наражатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наражав | наражали |
Жіночий рід | наражала | |
Середній рід | наражало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наражаймо | |
2 особа | наражай | наражайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | наражаючи | |
Минулий час | наражавши |