народник
НАРОДНИК, а, ч. Прихильник народництва. Народники не розуміли законів суспільного розвитку і вважали капіталізм в Росії "випадковим" явищем (Біогр. Леніна, 1955, 10); Наприкінці 60-х років [XIX ст.] революційну боротьбу проти царизму повели народники, серед яких були дуже поширені дрібнобуржуазні теорії соціалізму і які були противниками марксизму (Іст. УРСР, І, 1953, 506).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | народник | народники |
Родовий | народника | народників |
Давальний | народникові, народнику | народникам |
Знахідний | народника | народників |
Орудний | народником | народниками |
Місцевий | на/у народнику, народникові | на/у народниках |
Кличний | народнику | народники |