НАСИП, у, ч. 1. Штучне земляне підвищення. Ліворуч видно було високий насип (Ле, Право.., 1957, 115); Іван в річковій воді вимив ноги, пройшовся по насипу вузькоколійки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 61).

2. Насипана купа чого-небудь. Зберігаючи кукурудзу, треба встановити систематичний контроль за її станом, оглядаючи її і вимірюючи температуру в насипі качанів (Наука.., 9, 1956, 22).

3. діал. Напірник. У ванькирі поміж ліжками, на яких лежали гори перин і подушок у червоних насипах, при столику.. сиділо кілька грушатицьких селян (Фр., VIII, 1952, 18).

НАСИПАТИ див. насипати¹.

НАСИПАТИ¹, аю, аєш, недок., НАСИПАТИ, плю, плеш; мн. насиплють; док. 1. перех. Зсипаючи, висипаючи, розміщати що-небудь. Якось в нас солі не стало на страву. От і запріг я кобилу лукаву; Четверть ячменю насипав у віз. Сам примостився й у город повіз (Щог., Поезії, 1958, 124); Насипала в коробку жита Марія й стояла з нею в руках (Головко, II, 1957, 40); // перев. безос. Сиплючи, нагромаджувати у великій кількості (про град, сніг і т. ін.). Там насипало граду майже в коліно (Фр., IV, 1950, 340); Снігу насипало багато, і служники пораються, прочищають стежки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 283).

2. перех. Наповнювати що-небудь чимось сипким. Руйнують мури; срібло, злото Несуть шапками козаки І насипають байдаки (Шевч., І, 1951, 202); Насипали лантухи по саму зав'язку [зерном], нашвидкуруч надписували зверху, хто кому посилає (Гончар, II, 1959, 56); * Образно. Будем жити вкупі ми. Трудоднями золотими я насиплю закроми [засіки] (Сос., II, 1958, 62).

3. перех. Розсипати що-небудь по якійсь поверхні. Хлопець насипає з банки перед Тонею мідій (Гончар, Тронка, 1963, 231); На дворі, якось опівдні, Заможний чоловік насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині почали жовтіти (Гл., Вибр., 1951, 151).

4. перех. Споруджувати що-небудь з сипкого матеріалу. Прийшов приказ з волості рівняти шляхи, лагодить мости та насипать на багнах греблі (Н.-Лев., II, 1956, 367); Сумно-сумно гайдамаки Залізную силу Поховали; насипали Високу могилу (Шевч., І, 1951, 146); Колись, за панського ще права, пан ізвелів насипати добру греблю, щоб загородити річці дорогу в балку (Гр., І, 1963, 402); // Намивати (про воду, хвилю). Те озеро було колись затокою моря; морська хвиля насипала вузьку пересип і неначе греблею одділила.. озеро од моря та од лиману (Н.-Лев., II, 1956, 225).

5. перех., розм. Наливати чи накладати в посудину для вживання (про страву). Настя задоволено насипає сніданок у миску (Вас., III, 1960, 322); Бабуся насипала вареників у дві миски (Головко, І, 1957, 249); Ганна насипала миску гарячого борщу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 37); // розм. Наливати в посудину (про рідину). Раз Галі насипала Христя молока у тарілочку і постановила долі снідати (Мирний, IV, 1955, 72); [Митродора:] От і ще що: ти в чистий горщик воду насипала? (Сам., II, 1958, 156).

6. тільки док., перех. і неперех., перен., розм. Побити кого-небудь; всипати. - Ну, насипали ж ви йому [панові]! - сказав Яць Дум'якові (Фр., VIII, 1952, 32); Коли б.. без шапки був - голову б провалила. Ну, тут уже мене й розібрало.. Вихопив з рук ту кочергу я та так їй насипав, що до нових віників пам'ятатиме (Збан., Єдина, 1959, 143).

@ Насипати пороху на очі; Насипати землі на груди - закопати в землю після смерті; поховати. Пам'ятатиме до нових віників і до судної дошки, покуль [доки] аж пороху на очі насиплють (Номис, 1864, № 3640); Не забуду я тобі смерті, хіба би мені на груди насипали землі (Номис, 1864, № 13817); Насипати солі на хвіст:

а) не мати змоги щось заподіяти кому-небудь. - Зроблю! Вже я йому зроблю! - вимахував руками Шугалія. - А він мені хай солі на хвіст насипле (Кучер, Трудна любов, 1960, 256); б) надто досадити кому-небудь. Начальник розвідки, сказав жартома "Тепер треба насипати їм солі на хвіст" (Панч, Іду, 1946, 74).

НАСИПАТИ², аю, аєш, недок., НАСПАТИ, плю, пиш; мн. насплять; док., перех., розм. Сплячи, набувати що-небудь (перев. небажане, неприємне і т. ін.).