наскладати
НАСКЛАДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Скласти що-небудь у певному порядку; покласти разом у певне місце. І нажала ж вона нам Та кіп наскладала (Рудан., Переслів'я, 1958, 20); - Ну, що ти туди наскладала? - схиляючись над чемоданом і розкриваючи його, запитала Ганна (Собко, Справа.., 1959, 291).
2. Поступово зібрати в якій-небудь кількості. Мотря так і впала на скриню! - Боже ж мій, боже! скільки я літ працювала.., поки сього добра наскладала!.. (Мирний, II, 1954, 162); // Поступово відкласти (перев. про гроші). [Марія Іванівна:] Оце я грошей крадькома наскладала, і ми йому такий халат справимо, що він і сам ним любуватиметься! (К.-Карий, II, 1960, 309); Гріш до гроша Я наскладала чотириста злотих (Павл., Бистрина, 1959, 109).
3. розм. Створити, написати в якій-небудь кількості (про вірші, пісні і т. ін.). Він цілував.. оті її губи, що про них поети наскладали стоси мадригалів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 440).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наскладаю | наскладаємо |
2 особа | наскладаєш | наскладаєте |
3 особа | наскладає | наскладають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наскладав | наскладали |
Жіночий рід | наскладала | |
Середній рід | наскладало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наскладаймо | |
2 особа | наскладай | наскладайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наскладавши |