наспівність
НАСПІВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. наспівний. У наспівності її мови, у інтонаційних нюансах розкриваються думки, почуття, втрачені мрії (Мист., 6, 1958, 35); В музичній мові композитора [К. Г. Стеценка] переважає пісенність, наспівність (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 57).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наспівність | наспівності |
Родовий | наспівності, наспівности | наспівностей |
Давальний | наспівності | наспівностям |
Знахідний | наспівність | наспівності |
Орудний | наспівністю | наспівностями |
Місцевий | на/у наспівності | на/у наспівностях |
Кличний | наспівносте | наспівності |