наструнчений
НАСТРУНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наструнчити. Новаки приходили з батьками й з матерями.. Все народ бадьорий, цупкий, з дому наструнчений - і всі, як один, - казали батьки їх, - таланти (Вас., Талант, 1955, 16); Євгеній зміркував, що вони наструнчені против нього, і постановив собі не відкривати перед ними всіх карт (Фр., VII, 1951, 254).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | наструнчений | наструнчена | наструнчене | наструнчені |
Родовий | наструнченого | наструнченої | наструнченого | наструнчених |
Давальний | наструнченому | наструнченій | наструнченому | наструнченим |
Знахідний | наструнчений, наструнченого | наструнчену | наструнчене | наструнчені, наструнчених |
Орудний | наструнченим | наструнченою | наструнченим | наструнченими |
Місцевий | на/у наструнченому, наструнченім | на/у наструнченій | на/у наструнченому, наструнченім | на/у наструнчених |