насуплюватися
НАСУПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАСУПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. насупляться; док. 1. Ставати похмурим, незадоволеним, надутим. Теофіл нічого не каже, тільки ще гірше насуплюється (Л. Укр., II, 1951, 396); Хлопець зразу ж насуплюється, і губи його недобре здригаються (Стельмах, І, 1962, 252); Женя надула губки й пестливо насупилась (Вас., І, 1959, 194); Дід насупився, простягнув Орисі свою останню цукерку і погладив по голові (Ів., Таємниця, 1959, 79).
2. Зсуватися (про брови), морщитися (про лоб) при вираженні незадоволення, гніву і т. ін. Густі брови Яцуби мимоволі насуплюються, а погляд стає тягучим, важким (Гончар, Тронка, 1963, 136); Глянув я, а пан становий все червоніє та червоніє на виду, брови насупились, очі вирячились (Мирний, IV, 1955, 374); - Настане розплата, панове, тепер... - І в князя насупилось чоло (Стар., Поет. тв., 1958, 213).
3. перен. Робитися хмурним, темним. Сірий день поволеньки насуплювався, заволікуючи [заволікаючи] ..темні бурти і житла в вечірній сутінок (Досв., Вибр., 1959, 323); Насупилось грізнеє море, Бурун за буруном іде (Дн. Чайка, Тв., 1960, 272); Увечері небо затяглося хмарами, насупилось (Баш, Вибр., 1948, 80).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насуплююся | насуплюємося |
2 особа | насуплюєшся | насуплюєтеся |
3 особа | насуплюється | насуплюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насуплюватимуся | насуплюватимемося |
2 особа | насуплюватимешся | насуплюватиметеся |
3 особа | насуплюватиметься | насуплюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | насуплювався | насуплювалися |
Жіночий рід | насуплювалася | |
Середній рід | насуплювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насуплюймося | |
2 особа | насуплюйся | насуплюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | насуплюючись | |
Минулий час | насуплювавшись |