натомлювати
НАТОМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАТОМИТИ, томлю, томиш; мн. натомлять; док., перех. Доводити до втоми; стомлювати. Сам, як читав, то трохи не над кожним словом добре натомив очі, поки розібрав (Мирний, V, 1956, 386); На чужому полі ніжки натомила, На чужій роботі ручки натрудила (Л. Укр., III, 1952, 494); До самого півдня, натомивши коня, блукає хлопець ярами та болотами (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 660).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натомлюю | натомлюємо |
2 особа | натомлюєш | натомлюєте |
3 особа | натомлює | натомлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натомлюватиму | натомлюватимемо |
2 особа | натомлюватимеш | натомлюватимете |
3 особа | натомлюватиме | натомлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | натомлював | натомлювали |
Жіночий рід | натомлювала | |
Середній рід | натомлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | натомлюймо | |
2 особа | натомлюй | натомлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | натомлюючи | |
Минулий час | натомлювавши |