начхати
НАЧХАТИ, аю, аєш, док., вульг. Виразити байдужість, зневагу до кого-, чого-небудь; наплювати. - Нас вона [куркульська зграя] ненавидить ще дужче, та ми начхать на це хотіли (Мик., II, 1957, 490); // безос. [Кіндрат Антонович:] Хто ж Павлові повіре? Мені на двадцять Павлів начхать (Кроп., II, 1958, 241).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начхаю | начхаємо |
2 особа | начхаєш | начхаєте |
3 особа | начхає | начхають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | начхав | начхали |
Жіночий рід | начхала | |
Середній рід | начхало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начхаймо | |
2 особа | начхай | начхайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | начхавши |