нашатир
НАШАТИР, ю, ч. 1. Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовується в техніці і медицині; хлористий амоній. У лабораторії аміак звичайно добувають, нагріваючи суміш нашатирю N Н4СІ з гашеним вапном (Заг. хімія, 1955, 342).
2.Те саме, що Нашатирний спирт (див . нашатирний). Катря лежала на дивані розхристана й бліда . Уляна тулила їй до носа пляшечку з нашатирем (Кучер, Трудна любов, 1960, 366)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нашатир | нашатирі |
Родовий | нашатирю | нашатирів |
Давальний | нашатиреві, нашатирю | нашатирям |
Знахідний | нашатир | нашатирі |
Орудний | нашатирем | нашатирями |
Місцевий | на/у нашатирі | на/у нашатирях |
Кличний | нашатирю | нашатирі |