наїсти
НАЇСТИ див. наїдати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наїм | наїмо |
2 особа | наїси | наїсте |
3 особа | наїсть | наїдять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наїв | наїли |
Жіночий рід | наїла | |
Середній рід | наїло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наїжмо | |
2 особа | наїж | наїжте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наївши |
най
НАЙ.., префікс. Уживається для творення форм найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників із значенням найбільшої або найменшої міри якості, напр.: найблагородніший, найвідоміший, найзагальніший, найоригінальніший, найсуттєвіший і т. ін.
НАЙ1, част., діал. 1. Хай, нехай. [Маня:] Хто обвинитель [обвинувач]? Най виступить і говорить! (Фр., IX, 1952, 8); Най уже на тім скінчиться, що вони не могли побратися. Най уже так буде (Коб., II, 1956. 21).
2. у знач. спол. Уживається у знач. щоб. - Ходім зараз до матері, най вона втішиться, що має таку добру дитину... (Коцюб., І, 1955, 18); - Дай та дай мені того борщу, най хоч похлептаю [похлебчу] (Март., Тв., 1954, 36); - Співай, хлопче. Най серце за неправду болить змалечку (Головко, II, 1957, 11).
НАЙ2, наю, ч. Духовий дерев'яний музичний інструмент; флейта з кількох трубок. Серце завмерло, не стука. Піснею сповнене вкрай. Грає Феніке Лука, Чари розсипав най (Дор., Літа... 1957, 98); Через Карпати і Дунай Прислали подарунок - най. А давню має він прикмету: То сім сопілок з очерету (Мал., III, 1957. 319).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | най | наї |
Родовий | наю | наїв |
Давальний | наєві, наю | наям |
Знахідний | най | наї |
Орудний | наєм | наями |
Місцевий | на/у наї | на/у наях |
Кличний | наю | наї |