неборака
НЕБОРАКА, и, ч. Те саме, що неборак. Удалось колись вороні піймати рака, - та й возилась цілий рік З ним, неборака (Укр.. присл.., 1955, 236); О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? (Шевч., II, 1963, 411); Схопило [директора] біля силосу так, що літаком довелося відправляти небораку в область - того ж дня й прооперували... (Гончар, Тронка, 1963, 200).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неборака | небораки |
Родовий | небораки | неборак |
Давальний | небораці | неборакам |
Знахідний | небораку | неборак |
Орудний | неборакою | небораками |
Місцевий | на/у небораці | на/у небораках |
Кличний | неборако | небораки |
неборак
НЕБОРАК, а, ч., розм. Людина, становище або вчинки, дії якої викликають співчуття. Насилу сотника збудили Та розказали: так і так! Перехрестився неборак, Коня найкращого сідлає І скаче в Київ (Шевч., II, 1963, 200); Ось шляхом проходять два чоловіки, на заробітки, видно, сунуть, небораки, бо великі торби у їх за спиною, коси на плечах (Мирний, IV, 1955, 206); Проходили весни, літа, а ходак В село не вертався, Пропав неборак (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неборак | небораки |
Родовий | неборака | небораків |
Давальний | неборакові, небораку | неборакам |
Знахідний | неборака | небораків |
Орудний | небораком | небораками |
Місцевий | на/у небораку, неборакові | на/у небораках |
Кличний | неборакаче | небораки |