невигойний
НЕВИГОЙНИЙ, а, е. 1. Якого не можна вигоїти, вилікувати: невиліковний. Михайло тихо промовив: - Цей матрос не епілептик, але віднині він буде вже невигойним епілептиком (Досв., Вибр., 1959, 111).
2. Який не піддається лікуванню (про хворобу, рану і т. ін.). Сюди з усіх усюд стікаються прочани, стікаються хворі на невигойні й погані хвороби (Стельмах, II, 1962, 311).
3. перен. Якого не можна позбутися. Ніякими ярликами не можна приховати невигойних болячок капіталізму (Ком. Укр., 4, 1960, 9); Вона кохала Арсена якимсь притупленим, але незмінним і невигойним.. почуттям (Дмит., Розлука, 1957, 172).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невигойний | невигойна | невигойне | невигойні |
Родовий | невигойного | невигойної | невигойного | невигойних |
Давальний | невигойному | невигойній | невигойному | невигойним |
Знахідний | невигойний, невигойного | невигойну | невигойне | невигойні, невигойних |
Орудний | невигойним | невигойною | невигойним | невигойними |
Місцевий | на/у невигойному, невигойнім | на/у невигойній | на/у невигойному, невигойнім | на/у невигойних |