невимовлений
НЕВИМОВЛЕНИЙ, а, е. Не переданий голосом, не виражений словами; не виявлений тим чи іншим способом. Тихо походжаючи по стежці, вона все думала невимовлені, ненаписані думки-гадки (Л. Укр., III, 1952, 583); Він намагався говорити діловито і трохи суворим тоном, а в очах світилась невимовлена глибока добрість (Донч., Шахта.., 1949, 164).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невимовлений | невимовлена | невимовлене | невимовлені |
Родовий | невимовленого | невимовленої | невимовленого | невимовлених |
Давальний | невимовленому | невимовленій | невимовленому | невимовленим |
Знахідний | невимовлений, невимовленого | невимовлену | невимовлене | невимовлені, невимовлених |
Орудний | невимовленим | невимовленою | невимовленим | невимовленими |
Місцевий | на/у невимовленому, невимовленім | на/у невимовленій | на/у невимовленому, невимовленім | на/у невимовлених |