невиплаканий
НЕВИПЛАКАНИЙ, а, е. 1. Який не вилився (про сльози). Невиплакані сльози серце їй гнітили (Л. Укр., III, 1952, 583); Обличчя в неї зовсім не суворе, а добре, очі ясні, ласкаві, і в глибині їх невиплакані сльози (Жур., Опов., 1956, 237).
2. Який не полегшений плачем. Ми вирішили з Адаменком.. поквитатися з паном гетьманом білогвардійської держави за наше невиплакане горе, на білий терор відповісти як слід (Ю. Янов., II, 1958, 250); Ти не дивуй мені, брате. Моє горе незміряне, туга моя невиплакана (М. Ол., Чуєш.., 1959, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невиплаканий | невиплакана | невиплакане | невиплакані |
Родовий | невиплаканого | невиплаканої | невиплаканого | невиплаканих |
Давальний | невиплаканому | невиплаканій | невиплаканому | невиплаканим |
Знахідний | невиплаканий, невиплаканого | невиплакану | невиплакане | невиплакані, невиплаканих |
Орудний | невиплаканим | невиплаканою | невиплаканим | невиплаканими |
Місцевий | на/у невиплаканому, невиплаканім | на/у невиплаканій | на/у невиплаканому, невиплаканім | на/у невиплаканих |