невмирущість
НЕВМИРУЩІСТЬ, щості, ж. Абстр. ім. до невмирущий 1, 2. Він був вдячний дереву за те, що воно й досі стоїть тут, засвідчуючи невмирущість степу і його людей (Загреб., Шепіт, 1966, 41); Основоположники діалектичного матеріалізму визнавали невмирущість витворів художнього генія людей (Рад. літ-во, 2, 1957, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | невмирущість | невмирущості |
Родовий | невмирущості, невмирущости | невмирущостей |
Давальний | невмирущості | невмирущостям |
Знахідний | невмирущість | невмирущості |
Орудний | невмирущістю | невмирущостями |
Місцевий | на/у невмирущості | на/у невмирущостях |
Кличний | невмирущосте | невмирущості |