невідрадний
НЕВІДРАДНИЙ, НЕОДРАДНИЙ, а, е. Який не звеселяє, не дає відради, втіхи, задоволення; похмурий, безутішний. - Бачите, мамо, хоча б яке тяжке й невідрадне було ваше життя, все ж таки були ви, мамо, щасливою матір'ю (Коб., II, 1956, 309); - Спогади, то приємні, хвилюючі, то важкі, невідрадні, огортали душу ( Збан., Сеспель, 1961, 99).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невідрадний | невідрадна | невідрадне | невідрадні |
Родовий | невідрадного | невідрадної | невідрадного | невідрадних |
Давальний | невідрадному | невідрадній | невідрадному | невідрадним |
Знахідний | невідрадний, невідрадного | невідрадну | невідрадне | невідрадні, невідрадних |
Орудний | невідрадним | невідрадною | невідрадним | невідрадними |
Місцевий | на/у невідрадному, невідраднім | на/у невідрадній | на/у невідрадному, невідраднім | на/у невідрадних |