невільництво
НЕВІЛЬНИЦТВО, а, с . Стан підлеглості, залежності; становище невільника. Згинь, невільництво, геть! Я не хочу ганьби..! (Граб., І, 1959, 469); До невільництва він, звичайно, звик, бачачи щодня тисячі бранців (Тулуб, Людолови, І, 1957, 264).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | невільництво | невільництва |
Родовий | невільництва | невільництв |
Давальний | невільництву | невільництвам |
Знахідний | невільництво | невільництва |
Орудний | невільництвом | невільництвами |
Місцевий | на/у невільництві | на/у невільництвах |
Кличний | невільництво | невільництва |