недокінчений
НЕДОКІНЧЕНИЙ, а, е. Не доведений до кінця; незавершений. Вся хата має вигляд не то скульпторської студії, не то робітні гончара; багато недокінченої роботи (Л. Укр., III, 1952, 44); При світлі гасової лампи Ольга Ярош побачила молоду жінку, що стояла з недокінченим шитвом у руках (Шиян, Баланда, 1957, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | недокінчений | недокінчена | недокінчене | недокінчені |
Родовий | недокінченого | недокінченої | недокінченого | недокінчених |
Давальний | недокінченому | недокінченій | недокінченому | недокінченим |
Знахідний | недокінчений, недокінченого | недокінчену | недокінчене | недокінчені, недокінчених |
Орудний | недокінченим | недокінченою | недокінченим | недокінченими |
Місцевий | на/у недокінченому, недокінченім | на/у недокінченій | на/у недокінченому, недокінченім | на/у недокінчених |