недуга
НЕДУГА, и, ж. Сильне нездужання, хвороба. Не смерть страшна, а недуга (Укр.. присл.., 1955, 145); Дивилася стара Настя, мати її, лежачи на полу та стогнучи від недуги, що дочка її сидить смутна і невесела (Кв.-Осн., II, 1956, 37); Багато людей приїздило до Морниці з надією вилікувати застарілі недуги (Вільде. Сестри.., 1958, 45).
Лежати в недузі - бути хворим, хворіти. Трістан у недузі лежить, ослаб мов дитина (Л. Укр., І, 1951, 414); У недузі - який хворіє; хворий. Якось-то вирвалась Олеся, пішла до тітки одвідати стару в недузі (Вовчок, І, 1955, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | недуга | недуги |
Родовий | недуги | недуг |
Давальний | недузі | недугам |
Знахідний | недугу | недуги |
Орудний | недугою | недугами |
Місцевий | на/у недузі | на/у недугах |
Кличний | недуго | недуги |
недугий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | недугий | недуга | недуге | недугі |
Родовий | недугого | недугої | недугого | недугих |
Давальний | недугому | недугій | недугому | недугим |
Знахідний | недугий, недугого | недугу | недуге | недугі, недугих |
Орудний | недугим | недугою | недугим | недугими |
Місцевий | на/у недугому, недугім | на/у недугій | на/у недугому, недугім | на/у недугих |