незагойний
НЕЗАГОЙНИЙ, а, е. 1. Який не загоюється, не піддається лікуванню (про рану). І невблаганна ти з'являєшся до мене - поважна мати багатьох мужів достойних,.. - і ставиш боротьбу - над рани незагойні (Ю. Янов., V, 1959, 40); * У порівн. Іскра тліла в попелі важкім і ятрилась, мов незагойна рана (Л. Укр., І, 1951, 282).
2. перен. Який не може пройти, зменшитися (про горе, щось тяжке, неприємне і т. ін.); постійний. Незагойне горе.
Незагойна рана - те, що, не зникаючи, турбує людину, змушує переживати. Йому було прикро, що необережною розмовою роз'ятрив незагойну рану в серці старенького (Збан., Між.. людьми, 1955, 194).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незагойний | незагойна | незагойне | незагойні |
Родовий | незагойного | незагойної | незагойного | незагойних |
Давальний | незагойному | незагойній | незагойному | незагойним |
Знахідний | незагойний, незагойного | незагойну | незагойне | незагойні, незагойних |
Орудний | незагойним | незагойною | незагойним | незагойними |
Місцевий | на/у незагойному, незагойнім | на/у незагойній | на/у незагойному, незагойнім | на/у незагойних |