незбагненний
НЕЗБАГНЕННИЙ, а, е. Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; незрозумілий. Колись Семенові ці прості істини були незбагненною мудрістю (Сміл., Зустрічі, 1936, 79); - Дивні істоти, ці дівчата. Хто їх в силі зрозуміти? І вже зовсім незбагненними здаються вони людині, якій минає двадцятий рік... (Жур., Опов., 1956, 127); З голови не виходив Василь. Якесь незбагненне передчуття спонукувало її сьогодні поспішати до нього (Баш, Надія, 1960, 6); // у знач. ім. незбагненне, ного, с. Те, чого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути. Незчувся [Бальзак], як скоїлось незбагненне (Рибак, Помилка.., 1956, 125); // Сильний, великий і т. ін. щодо свого вияву, прояву; надзвичайний. Був він чоловік лагідний, ввічливий, веселий, нікому не сказав жодного грубого слова, і тим дивнішою мала бути незбагненна впертість, з якою він ставився до тої чи іншої пропозиції (Загреб., Спека, 1961, 53).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незбагненний | незбагненна | незбагненне | незбагненні |
Родовий | незбагненного | незбагненної | незбагненного | незбагненних |
Давальний | незбагненному | незбагненній | незбагненному | незбагненним |
Знахідний | незбагненний, незбагненного | незбагненну | незбагненне | незбагненні, незбагненних |
Орудний | незбагненним | незбагненною | незбагненним | незбагненними |
Місцевий | на/у незбагненному, незбагненнім | на/у незбагненній | на/у незбагненному, незбагненнім | на/у незбагненних |