нелюб
НЕЛЮБ, а, ч. Чоловік, якого не кохає жінка. Молода, весела, жартлива, вона і не гадала об тім, як важко з нелюбом цілий вік жити (Н.-Лев., І, 1956, 88); Побажавши молодим щастя та дрібних діточок, ще й приказавши притому Тосі - "краще полин їсти, ніж а нелюбом за стіл сісти".., - Боженко поспішив до гурту поважних людей (Смолич, Мир.., 1958, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нелюб | нелюби |
Родовий | нелюба | нелюбів |
Давальний | нелюбові, нелюбу | нелюбам |
Знахідний | нелюба | нелюбів |
Орудний | нелюбом | нелюбами |
Місцевий | на/у нелюбі, нелюбові | на/у нелюбах |
Кличний | нелюбе | нелюби |
нелюбий
НЕЛЮБИЙ, а, е. 1. Якого хто-небудь не кохає. Обняв [Данило] її кріпко й щиро: - Горе моє, Наталю! Нелюбий я тобі! Загубив я й тебе й себе! (Вовчок, Вибр., 1937, 56); Ой чим же я завинила, Що нелюба стала? (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 21); // у знач. ім. нелюбий, бого, ч.; нелюба, бої, ж. Людина, яку хто-небудь не кохає. - Ой чого ти, тополенько, Не цвітеш, .. А засмучена-засмучена, Мов з нелюбим заручена, Все мовчиш? (Олесь, Вибр., 1958, 142); Ні, він не хоче жити з нею, він не може жити з нелюбою! (Коцюб., І, 1955, 31).
2. До якого хто-небудь відчуває нелюбов, неприязнь, неприхильність. Кляне мати Той час і годину, Коли на світ породила Нелюбу дитину (Шевч., І, 1963, 160); Хтось зі зла шарпонув, здавалося, темну завісу, ніби зачинив двері за нелюбими гостями (Вас., Вибр., 1944, 116); Старшокласники.. улаштовували італійські страйки нелюбим педагогам (Смолич, II, 1958, 113); // В якому виражається неприязнь, неприхильне ставлення до кого-, чого-небудь. Ходить [дівер] по хаті та все бистрим нелюбим оком на стіну, де той портрет висить, позирає (Вас., Вибр., 1954, 16); // Який не відповідає чиїмсь уподобанням, смакам, нахилам і т. ін. Життя його роздвоїлося, розкололося надвоє: з одного боку - нелюба служба, що годувала його хлібом, гасила дух; з другого - книжки, розумова розмова з молодим товариством піднімала його вгору (Мирний, III, 1954, 186).
3. Який викликає незадоволення; неприємний. Дзюба зам'явся-затерся, видно було, що згадка про Мар'яну у той час була нелюба для його (Мирний, І, 1954, 296); Слава та, очевидно, дуже нелюба була патерові (Фр., II, 1950, 170).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нелюбий | нелюба | нелюбе | нелюбі |
Родовий | нелюбого | нелюбої | нелюбого | нелюбих |
Давальний | нелюбому | нелюбій | нелюбому | нелюбим |
Знахідний | нелюбий, нелюбого | нелюбу | нелюбе | нелюбі, нелюбих |
Орудний | нелюбим | нелюбою | нелюбим | нелюбими |
Місцевий | на/у нелюбому, нелюбім | на/у нелюбій | на/у нелюбому, нелюбім | на/у нелюбих |