ненаїжджений
НЕНАЇЖДЖЕНИЙ, а, е. 1. По якому мало їздили (про дорогу, шлях і т. ін.); невторований. Віз заскрипів, повертаючись, і поторохтів по сухій ненаїждженій дорозі (Вас., І, 1959, 291); Мабуть, недавно прошуміла тут сніговиця. Дорога ще ненаїжджена (Коп., Лейтенанти, 1947, 3).
2. Який мало використовувався при їзді; новий. Під ненаїждженими полозками потужно рипить сніг (Кир., Вибр., 1960, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ненаїжджений | ненаїжджена | ненаїжджене | ненаїжджені |
Родовий | ненаїждженого | ненаїждженої | ненаїждженого | ненаїжджених |
Давальний | ненаїждженому | ненаїждженій | ненаїждженому | ненаїждженим |
Знахідний | ненаїжджений, ненаїждженого | ненаїжджену | ненаїжджене | ненаїжджені, ненаїжджених |
Орудний | ненаїждженим | ненаїждженою | ненаїждженим | ненаїждженими |
Місцевий | на/у ненаїждженому, ненаїждженім | на/у ненаїждженій | на/у ненаїждженому, ненаїждженім | на/у ненаїжджених |