необізнаний
НЕОБІЗНАНИЙ, а, е. Який не знає чого-небудь, незнайомий з чимсь. Його цікавило життя козацького табору, і він побрів понад берегом, до всього придивляючись очима необізнаного новака (Добр., Очак. розмир, 1965, 67); Необізнаній з гільзовим виробництвом людині може здатися дивним, що ця непоказна на вигляд деталь забирає стільки уваги та коштів (Ком. Укр., 1, 1966, 67).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | необізнаний | необізнана | необізнане | необізнані |
Родовий | необізнаного | необізнаної | необізнаного | необізнаних |
Давальний | необізнаному | необізнаній | необізнаному | необізнаним |
Знахідний | необізнаний, необізнаного | необізнану | необізнане | необізнані, необізнаних |
Орудний | необізнаним | необізнаною | необізнаним | необізнаними |
Місцевий | на/у необізнаному, необізнанім | на/у необізнаній | на/у необізнаному, необізнанім | на/у необізнаних |