неоковирний
НЕОКОВИРНИЙ, а, е. 1. Зробл. грубо, невміло, недбало (про предмети). У правій руці він тримав бандуру, а в лівій саморобну, неоковирну скрипку (Рибак, Помилка.., 1940, 107); Приходили [чоловіки] в незугарному одязі, в неоковирному взутті (Стельмах, Правда.., 1961, 39).
2. Вайлуватий, неповороткий, незграбний у рухах, часто з непропорційною будовою тіла (про людину). Проти тендітної і стрункої, як береза, Ярини її сестра Текля, що була ровесницею, видавалася і опецькуватою, і неоковирною, як сніп гречаної соломи (Панч, Гомон. Україна, 1954, 6); Учорашній неоковирний, ніби з одних кутів і кісток складений хлопчак, стає гнучким, міцним, як сталевий клинок, юнаком (Собко, Звич. життя, 1957, 82); // Який свідчить про чиюсь неповороткість, незграбність. Шофер якось по-ведмежому повертався всім тулубом, і було смішно дивитися на ті неоковирні зусилля (Ле, Клен. лист, 1960, 32).
3. Який невдало висловлює думку; незграбний. Неоковирний виклад може практично знецінити найціннішу ідею (Наука.., 12, 1969, 41).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неоковирний | неоковирна | неоковирне | неоковирні |
Родовий | неоковирного | неоковирної | неоковирного | неоковирних |
Давальний | неоковирному | неоковирній | неоковирному | неоковирним |
Знахідний | неоковирний, неоковирного | неоковирну | неоковирне | неоковирні, неоковирних |
Орудний | неоковирним | неоковирною | неоковирним | неоковирними |
Місцевий | на/у неоковирному, неоковирнім | на/у неоковирній | на/у неоковирному, неоковирнім | на/у неоковирних |