непогамований
НЕПОГАМОВАНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що непогамовний. Я кидаюсь по хаті, як зранений звір, і в непогамованій злобі розпихаю меблі й хочу все знищити (Коцюб., І, 1955, 417); З білими плямами на вилицях, рясним потом на лобі, воно [обличчя] видавало непогамоване хвилювання (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 48).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непогамований | непогамована | непогамоване | непогамовані |
Родовий | непогамованого | непогамованої | непогамованого | непогамованих |
Давальний | непогамованому | непогамованій | непогамованому | непогамованим |
Знахідний | непогамований, непогамованого | непогамовану | непогамоване | непогамовані, непогамованих |
Орудний | непогамованим | непогамованою | непогамованим | непогамованими |
Місцевий | на/у непогамованому, непогамованім | на/у непогамованій | на/у непогамованому, непогамованім | на/у непогамованих |