непокій
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | непокій | непокої |
Родовий | непокою | непокоїв |
Давальний | непокоєві, непокою | непокоям |
Знахідний | непокій | непокої |
Орудний | непокоєм | непокоями |
Місцевий | на/у непокої | на/у непокоях |
Кличний | непокою | непокої |
непокоїти
НЕПОКОЇТИ, ою, оїш, недок., перех. 1. Порушувати чий-небудь спокій; завдавати турботи, клопоту; турбувати. Човник повернувся трохи боком, але Гапка не хотіла непокоїти діда і вже не обзивалася (Л. Янов., І, 1959, 319); Мирослава вбігла в кімнату і припала до колін княгині. - Прости, милостива, прости, що в таку страшну хвилину непокою тебе (Оп., Іду.., 1958, 347); * Образно. Вітерець з берега непокоїв море (Донч., II, 1956, 115).
2. Викликати хвилювання, тривогу, побоювання; приводити у стан неспокою, занепокоєння; хвилювати. Гостей все більше та більше прибува, а князя як нема, так нема. Се почало непокоїти навіть і пані Турковську (Л. Укр., III, 1952, 501); Тривожне почуття зростало в серцях батьків, непокоїло їх день у день.., коли вони думали про старшого сина (Полт., Повість.., 1960, 50).
3. Завдавати фізичний біль; турбувати. Найбільш непокоїли [Дмитра] ноги - не міг стати (Стельмах, II, 1962, 387); Від тієї ночі носить Рубанюк у тілі кулю, яка часто непокоїть (Цюпа, Назустріч.., 1958, 167).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | непокою | непокоїмо |
2 особа | непокоїш | непокоїте |
3 особа | непокоїть | непокоять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | непокоїтиму | непокоїтимемо |
2 особа | непокоїтимеш | непокоїтимете |
3 особа | непокоїтиме | непокоїтимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | непокоїв | непокоїли |
Жіночий рід | непокоїла | |
Середній рід | непокоїло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | непокоймо | |
2 особа | непокой | непокойте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | непокоячи | |
Минулий час | непокоївши |