непослух
НЕПОСЛУХ, у, ч. Небажання або відмовлення підкорятися кому-небудь,
НЕПОСЛУХ, у, ч. Небажання або відмовлення підкорятися кому-небудь, слухатися когось; неслухняність. За непослух і лінивство він бив товаришів без милосердя (Мак., Вибр., 1954, 354); Судді виносили свої вироки над гуцулами за непослух владі (Кучер, Дорога.., 1958, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | непослух | непослухи |
Родовий | непослуху | непослухів |
Давальний | непослухові, непослуху | непослухам |
Знахідний | непослух | непослухи |
Орудний | непослухом | непослухами |
Місцевий | на/у непослуху | на/у непослухах |
Кличний | непослуху | непослухи |