непробудний
НЕПРОБУДНИЙ, а, е. 1. Дуже міцний (про сон); безпробудний, безпросипний. Спав і я. Спав важким непробудним сном (Мирний, IV, 1955, 326); Я спав непробудним сном п'ятнадцять годин (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 117).
2. перен. Який не знає меж, відзначається великою мірою чого-небудь. Адмірал, дарма що був непробудний п'яниця і вчора ввечері відчутно перебрав.., був водночас і неправдоподібно пунктуальний (Смолич, V, 1959, 133); Буржуазія показала, що грубий прояв сили в середні віки, який викликає таке захоплення у реакціонерів, природно доповнювався непробудним ледарством (Комун. маніф., 1959, 38).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | непробудний | непробудна | непробудне | непробудні |
Родовий | непробудного | непробудної | непробудного | непробудних |
Давальний | непробудному | непробудній | непробудному | непробудним |
Знахідний | непробудний, непробудного | непробудну | непробудне | непробудні, непробудних |
Орудний | непробудним | непробудною | непробудним | непробудними |
Місцевий | на/у непробудному, непробуднім | на/у непробудній | на/у непробудному, непробуднім | на/у непробудних |