нерозлучний
НЕРОЗЛУЧНИЙ, а, е. Який завжди буває разом, ніколи не розлучається з ким-небудь.Обидва розмовники були колись нерозлучними друзями (Л. Укр., III, 1952, 742); Трьох дівчат вважали в університеті за нерозлучних подруг (Ю. Янов., II, 1954, 83); Андрій не здивувався, побачивши на дерев'яній лаві довжелезну постать свого нерозлучного друга (Дмит., Наречена, 1959, 152); // Який завжди буває при кому-, чому-небудь (про неживі предмети). Сагайдак стояв біля столу голови правління, мнучи в руках свій нерозлучний зошит (Добр., Тече річка.., 1961, 108); Артем Григорович підійшов до столу і втретє припалив свою нерозлучну люльку (Гур., Наша молодість, 1949, 83).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нерозлучний | нерозлучна | нерозлучне | нерозлучні |
Родовий | нерозлучного | нерозлучної | нерозлучного | нерозлучних |
Давальний | нерозлучному | нерозлучній | нерозлучному | нерозлучним |
Знахідний | нерозлучний, нерозлучного | нерозлучну | нерозлучне | нерозлучні, нерозлучних |
Орудний | нерозлучним | нерозлучною | нерозлучним | нерозлучними |
Місцевий | на/у нерозлучному, нерозлучнім | на/у нерозлучній | на/у нерозлучному, нерозлучнім | на/у нерозлучних |