несусвітний
НЕСУСВІТНИЙ, а, е, розм. Те саме, що несосвітенний. Оркестр заграв щось зовсім несусвітне, повне знайомих мотивів, але безладно скомпоноване (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 185); - Я тобі як людині кажу, а ти знову несусвітне верзеш, - зітхає і посміхається Марія (Стельмах, І, 1962, 229); Люди раділи з тих змін, що сталися в житті Ганни. - Нагорювалася, сердешна, за тим п'яницею несусвітним, то нехай хоч за Байдою порозкошує (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 92).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | несусвітний | несусвітна | несусвітне | несусвітні |
Родовий | несусвітного | несусвітної | несусвітного | несусвітних |
Давальний | несусвітному | несусвітній | несусвітному | несусвітним |
Знахідний | несусвітний, несусвітного | несусвітну | несусвітне | несусвітні, несусвітних |
Орудний | несусвітним | несусвітною | несусвітним | несусвітними |
Місцевий | на/у несусвітному, несусвітнім | на/у несусвітній | на/у несусвітному, несусвітнім | на/у несусвітних |