нетям
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нетям | нетями |
Родовий | нетяму | нетямів |
Давальний | нетямові, нетяму | нетямам |
Знахідний | нетям | нетями |
Орудний | нетямом | нетямами |
Місцевий | на/у нетямі | на/у нетямах |
Кличний | нетяме | нетями |
нетяма
НЕТЯМА, и, ж., розм. 1. Непритомний стан; непритомність. Я прожила ті три дні в якійсь ненастанній гарячці, в якійсь нетямі (Фр., ІІІ, 1950, 105); Остап не спав, а лиш часом, на кілька хвилин, западав у нетяму (Коцюб., І, 1955, 366).
2. Стан сильного збудження (від задоволення, радості і т. ін.). А лисичка слуха, аж рот роззявила - Про такі розкоші вона ще й не снила. А як кінчив Півник, то вона з нетями Аж скочила вгору (Фр., XIII, 1954, 264).
3. ж. і ч., зневажл. Недогадлива, нетямуща людина. Стара Прохориха нетяма, нічого гаразд не розміркує своїм овечим розумом (Н.-Лев., III, 1956, 334); - Усі ви безголові! Ну що з того, що я вам поможу? Ви тричі приходили і тричі ті ж самі - які ви нетями! (Тич., І, 1957, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нетяма | нетями |
Родовий | нетями | нетям |
Давальний | нетямі | нетямам |
Знахідний | нетяму | нетями, нетям |
Орудний | нетямою | нетямами |
Місцевий | на/у нетямі | на/у нетямах |
Кличний | нетямо | нетями |