нобілітет
НОБІЛІТЕТ, у, ч . У Стародавньому Римі - привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої займали всі вищі державні посади. Щоб поліпшити становище [римських] селян, треба було наділити їх землею.. Навіть деякі представники нобілітету розуміли необхідність земельної реформи (Іст. стар. світу, 1957, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нобілітет | нобілітети |
Родовий | нобілітету | нобілітетів |
Давальний | нобілітетові, нобілітету | нобілітетам |
Знахідний | нобілітет | нобілітети |
Орудний | нобілітетом | нобілітетами |
Місцевий | на/у нобілітеті | на/у нобілітетах |
Кличний | нобілітете | нобілітети |