новотвір
НОВОТВІР, вору, ч. Форма, елемент, слово і т. ін., що утворилися заново. Неологізми, новотвори родяться щодня (Рильський, III, 1956, 75); Найпоширенішими способами формування мовних новотворів у наші дні є словоскладання і утворення лексичних словосполучень (Мовозн., XVI, 1961, 89).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | новотвір | новотвори |
Родовий | новотвору | новотворів |
Давальний | новотворові, новотвору | новотворам |
Знахідний | новотвір | новотвори |
Орудний | новотвором | новотворами |
Місцевий | на/у новотворі | на/у новотворах |
Кличний | новотворе | новотвори |