нуд
НУД, у, ч ., розм. Те саме, що нудьга 1, 2. Сидимо було день при дні у дівочій та робимо. А тихо коло тебе, як зачаровано. Тільки пані заоха або хто з дівчат на ухо за чим озветься, котора зітхне з нуду (Вовчок, І, 1955, 102); Занудило Ярошенкові якимсь дивним нудом. Щось ніби вхопило його за в'язи та й пригинає ближче до тих живих квіток (Вас., І, 1959, 195); Позавтра осінь ця, сніжисто-дощова, проллє свої жалі, зажуру однотонну - йде однотонний нуд, зажура життьова! (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 253).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нуд | нуди |
Родовий | нуду | нудів |
Давальний | нудові, нуду | нудам |
Знахідний | нуд | нуди |
Орудний | нудом | нудами |
Місцевий | на/у нуді | на/у нудах |
Кличний | нуде | нуди |
нуди
НУДИ, ів, мн., розм., рідко. Те саме, що нудьга 1, 2. Раз якось, коли опришки розбрелися з нудів хто куди, а Маруся сиділа сама, щось латаючи, до неї підсів Юрчик (Хотк., II, 1966, 264); - Ах, як голова болить, - мовила вона сама до себе, - навіть по ночах спати не можу! А се з нудів, я знаю (Л. Укр., III, 1952, 490).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нуди | |
Родовий | нудів | |
Давальний | нудам | |
Знахідний | нуди | |
Орудний | нудами | |
Місцевий | на/у нудах | |
Кличний | нуди |