нунцій
НУНЦІЙ, я, ч. Представник римського папи при уряді якої-небудь держави. Найспритнішого нунція Комулея папа заслав за Дунай, за Дністер, щоби благословити різню між людьми (Ле, Наливайко, 1957, 163); На різдво приїхав до Києва королевич Владислав з папським нунцієм - кардиналом Боргезе (Тулуб, Людолови, І, 1957, 146).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нунцій | нунції |
Родовий | нунція | нунціїв |
Давальний | нунцієві, нунцію | нунціям |
Знахідний | нунція | нунціїв |
Орудний | нунцієм | нунціями |
Місцевий | на/у нунції | на/у нунціях |
Кличний | нунцію | нунції |