НЬО, виг., рідко. Уживається як окрик, яким поганяють коней. - Нам чогось так весело, регочемося, борюкаємося на санях, конячку підхльоскуємо... ньо, маленька! ньо, сліпенька!.. (Вас., І, 1959, 80); - Ньо, ньо, - дівочий грудний голос. Батіжком цьвохнула по конях (Головко, І, 1957, 332).