об'являти
ОБ'ЯВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ОБ'ЯВИТИ, об'явлю, об'явиш; мн. об'являть; док., перех. 1. рідко. Те саме, що оголошувати. Еней Троянців в гурт ззиває І з смутним видом об 'являє, Що мертвих треба поховать (Котл., І, 1952, 267); - "Традиції" не курити під час засідання ми порушувати не будемо. Об 'являю перерву на п 'ять хвилин (Головко, II, 1957, 466); [Мусій:] Звелів [урядник], Щоб зараз я всім об 'явив, Що є бумага від самого Від пристава станового (Кроп., II, 1958, 88).
2. діал. Виявляти. [Годвінсон:] Гадаєте, він послух вашій волі тим об 'явив, що показав отеє [фігурку]? (Л. Укр., III, 1952, 69).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | об'являю | об'являємо |
2 особа | об'являєш | об'являєте |
3 особа | об'являє | об'являють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | об'являтиму | об'являтимемо |
2 особа | об'являтимеш | об'являтимете |
3 особа | об'являтиме | об'являтимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | об'являв | об'являли |
Жіночий рід | об'являла | |
Середній рід | об'являло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | об'являймо | |
2 особа | об'являй | об'являйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | об'являючи | |
Минулий час | об'являвши |