обважнений
ОБВАЖНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обважнити. Паничик Вітюньо обліг на смертній постелі. Увесь дім був обважнений смутком (Дн. Чайка, Тв., 1960, 64); Двічі починала фонтанувати газом свердловина, і двічі її приборкували обважненим гематитом глинистим розчином (Роб. газ., 19. VII 1965, 2); * Образно. Природа, обважнена осінніми благами, лагідно благословляла людські веселощі (Кач., Вибр., 1953, 286).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обважнений | обважнена | обважнене | обважнені |
Родовий | обважненого | обважненої | обважненого | обважнених |
Давальний | обважненому | обважненій | обважненому | обважненим |
Знахідний | обважнений, обважненого | обважнену | обважнене | обважнені, обважнених |
Орудний | обважненим | обважненою | обважненим | обважненими |
Місцевий | на/у обважненому, обважненім | на/у обважненій | на/у обважненому, обважненім | на/у обважнених |