обвинувальний
ОБВИНУВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Який містить у собі обвинувачення, осуд кого-, чого-небудь. - Що ж ти хочеш? - спитав секретар, вислухавши десятихвилинну обвинувальну промову агронома, з якої він ніяк не міг зрозуміти, чим же, власне, завинив Сагайдак (Добр., Тече річка.., 1961, 127).
2. юр. Який містить у собі судове обвинувачення; стос. до судового обвинувачення. Він уважно перечитав всю справу Шевченка і здивувався: був там і обвинувальний акт, і протоколи допитів, і вирок. Не було тільки тих віршів, за які спіткала його така жорстока доля (Тулуб, В степу.., 1964, 79); Обвинувальний висновок.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обвинувальний | обвинувальна | обвинувальне | обвинувальні |
Родовий | обвинувального | обвинувальної | обвинувального | обвинувальних |
Давальний | обвинувальному | обвинувальній | обвинувальному | обвинувальним |
Знахідний | обвинувальний, обвинувального | обвинувальну | обвинувальне | обвинувальні, обвинувальних |
Орудний | обвинувальним | обвинувальною | обвинувальним | обвинувальними |
Місцевий | на/у обвинувальному, обвинувальнім | на/у обвинувальній | на/у обвинувальному, обвинувальнім | на/у обвинувальних |