обертон
ОБЕРТОН, у, ч., фіз., муз. Додатковий, більш високий тон, що супроводжує основний і надає йому особливого відтінку, тембру; призвук. У надгортанних порожнинах.. звуки голосу набувають і тембрового забарвлення, яке утворюється додатковими тонами, так званими обертонами, що звучать, зливаючись з основним тоном (Худ. чит.., 1955, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обертон | обертони |
Родовий | обертону | обертонів |
Давальний | обертонові, обертону | обертонам |
Знахідний | обертон | обертони |
Орудний | обертоном | обертонами |
Місцевий | на/у обертоні | на/у обертонах |
Кличний | обертоне | обертони |