обжитий
ОБЖИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обжити. Будинок, у якому жив Багрич, височів у центральній, уже добре обжитій частині Чоколівки (Дмит., Обпалені.., 1962, 113); - У них своя хлібопекарня, чудова, обжита вже колгоспниками їдальня (Ле, В снопі.., 1960, 72); Стайні й курники.. були рублені і обжиті живністю (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82); // у знач. прикм. Нові Вірки - село давнє, обжите (Вол., Сади.., 1950, 132).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обжитий | обжита | обжите | обжиті |
Родовий | обжитого | обжитої | обжитого | обжитих |
Давальний | обжитому | обжитій | обжитому | обжитим |
Знахідний | обжитий, обжитого | обжиту | обжите | обжиті, обжитих |
Орудний | обжитим | обжитою | обжитим | обжитими |
Місцевий | на/у обжитому, обжитім | на/у обжитій | на/у обжитому, обжитім | на/у обжитих |