обивательщина
ОБИВАТЕЛЬЩИНА, и, ж., зневажл. Відсутність широких суспільних інтересів, дріб'язковість, міщанство, характерні для обивателя (у 1 знач.); міщанська психологія. Комсомольці у віршах П. Усенка - мужні борці проти класових ворогів, проти темноти, неуцтва, обивательщини (Іст. укр. літ., II, 1956, 82); Імперіалізм робить головну ставку на антикомунізм, пропагує політичний нейтралізм, приватновласницьку мораль, обивательщину, індивідуалізм (Матер. XXIV з. КПУ, 1971, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обивательщина | обивательщини |
Родовий | обивательщини | обивательщин |
Давальний | обивательщині | обивательщинам |
Знахідний | обивательщину | обивательщини |
Орудний | обивательщиною | обивательщинами |
Місцевий | на/у обивательщині | на/у обивательщинах |
Кличний | обивательщино | обивательщини |