облисілий
ОБЛИСІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до облисіти. Голова його, облисіла над лобом, була обрамлена короною білих кучерів (Бурл., М. Гонта, 1959, 43); Вона [шапка] була стара, витерта і майже наполовину облисіла (Руд., Остання шабля, 1959, 167); Облисілі за попередні роки схили не заліснені, що викликає змив грунту (Рад. Укр., 19.VІІІ 1962, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | облисілий | облисіла | облисіле | облисілі |
Родовий | облисілого | облисілої | облисілого | облисілих |
Давальний | облисілому | облисілій | облисілому | облисілим |
Знахідний | облисілий, облисілого | облисілу | облисіле | облисілі, облисілих |
Орудний | облисілим | облисілою | облисілим | облисілими |
Місцевий | на/у облисілому, облисілім | на/у облисілій | на/у облисілому, облисілім | на/у облисілих |